Бебi блог Ірени Карпи

Якщо правою рукою гладити по голові пухнасту Кайю, а лівою плесировану голову Карми, ще трохи, і настане сенсуальний дзен. Правда, варто відволіктися на секунду, як замість плесированої голови вже будеш гладити не менш плесировану дупу шарпея.
Є в собак такий свій власний спосіб добитися дзену - підставити під чухання шматок спини над хвостом, куди зубами не долізеш... Ну, мені не шкода.

Cтрашний день

... І ось настав страшний день покидання сонячної Каталунії. Правда, на Батьківщині наобіцяли снігів-кіліманджаро ген по яйця, та й простудилися ми тут дружно в цих +10, море зелених сопель нам дісталося на згадку.
Два місяці минуло швидше за 2 тижні, чи то може взагалі старість не радість, і час тече зі швидкістю, прямо пропорційно кількості років, пес його знає...

Так як в американців є дурна традиція відраховувати після 30-го дня народження свої роки назад, ось вам моя нотатка з попередніх днів:

Всупереч алармам усіх путівників, поперли ми із дітьми в музей Пікасо. Дався він мені ще з того разу, той музей. Із літа. Тоді ми щось тричі намагалися прийти - все впадали в ступор при вигляді туристичних натовпів. А тепер же ж наче не сезон?

Яке ж воно щастя, сидіти, як у старі добрі часи, з компом перед величезним вікном із панорамою дахів і пагорбів. Десь внизу гавкають собаки в кожухах (зима ж надворі), їдуть машини, шумлять фонтани, а згори світить сонце. Ех, як напишу зараз! (Головне, як жінці Лота, не обертатися: бо позаду кухня з недовиваленим сміттям, недомитою говерлою посуду, недоскладеною дитячою торбою для прогулянки...
ВОНИ вийшли з татом надвір 3 хвилини тому...

Ляля Катя в лапках Кори чогось співає навязливий мотивчик пісні Леді Гаги останнім часом, тільки замість "гага-улала" Катя чесно співає "катя-улала". Кору пре.

Дитина в мене не особливо подібна на майскій цвєточок. В сенсі, не дуже любить, аби її цілували, обіймали, тиснли до себе - в окремих випадках може по зубах сандаліком засандалити, так шо за буями в очах потемніє. А от із ляля-Катьою всьо не так просто...

Холодна кава, чорні тости, рівномірно розтоптані по підлозі яйця “всмятку”, неритмічне постукування вам по спині з повторюванням одного складу “ня”, поки ви вже котрий день намагаєтесь щось дописати, довирішувати, дорахувати? Дайте-но вгадаю. Ви - особа, ощасливлена материнтством. І те, приміром, що у вас сьогодні День народження і ви давно вже вирішили, що так довго не живуть, нічого не міняє.

Цікаво, скільком жінкам мріялось би про один-єдиний подарунок: побути в цей день просто із собою наодинці, подалі від святого сімейства і його воспєтого в вєках інтершумів?.. Чи то одна я така егоїстюга? Не вірю.

... і ось тепер, сидячи замість столу за сушилкою для білизни (над столом перегоріла лампочка, а сушилка легше совається), я згадую, як колись, інтєлігєнтка срана, глумилась над простонародною мудрістю. В ролі просто-народу виступала мама моєї подруги дитинства у Яремчі.
Подруга розказувала, як після важкого трудодня їх із чоловіком вистачає максимум на лежання перед тєльманом і засинання там же, під колискову вечірнього шоу. Я, щоби проявити солідарність трудящих, теж їм розказала, що, бува, засинаю за книжкою і встаю, як довбень, годині в 4 ранку з не вимкнутим світлом... Тоді тьотя Паша, цикнувши по-українськи язиком, вирекла: “Ой Ірочко, заведеш собі сім'ю, не буде коли тобі аж так дуже вичитувати...”

От як я можу бути серйозною пісатєлькою, коли моє робоче місце виглядає тепер отак?!

Ага. На одному квадратному метрі з лаптопом розкинулися розсипи дитячих шкарпеток, дитячих серветок, і дитячих же слоників-на-каляску. Над цим всім гордою аркою похилился зламана підвіска з іграшками (а викинути жалко... жадність бореться зі страхом, що Кора виламає дрин із цієї підвіски й буде ганятися за Кармою, як її далекі предки ганялися за мамонтами зі списом і криками).

Бебі дожене собаку

Ні, насправді Карма і Кора дуже навіть розуміються. Кора дере її за шерсть, а Кармі то як масаж, вона не проти. І якщо в дитинстві Кори Кармі треба було дертися до нас на ліжко, то тепер ці обійми відбуваються просто на підлозі - там, де бебі дожене собаку.

От, - кажу мамі, - запросили нашу Кору на дитячий Геловінський карнавал до Каті Осадчої. Яким би гарбузом її вдягнути і куда приліпити свічки?..
Та вдягни їй на голову рожевого дракона і хай іде. - відказує мама. А мама ж знає вєщь...

Дракон-кокон (наголос на останній склад), він же дракоша-крокоша-почті-шо-сєрьожа. (Ну добре, про сєрьожу я от зараз придумала, Жадана люблю, очевидно) - штука в господарстві вельми корисна.