Бебi блог Ірени Карпи

Ляля Катя в лапках Кори чогось співає навязливий мотивчик пісні Леді Гаги останнім часом, тільки замість "гага-улала" Катя чесно співає "катя-улала". Кору пре.

Дитина в мене не особливо подібна на майскій цвєточок. В сенсі, не дуже любить, аби її цілували, обіймали, тиснли до себе - в окремих випадках може по зубах сандаліком засандалити, так шо за буями в очах потемніє. А от із ляля-Катьою всьо не так просто...

Ляля Катя, в міру "кукла Джулия" була першою, кому Корена в своєму житті дала ЦЬОМ.

Цьом цей відбувся на мамину команду "Ляля Катя!" Кора випорпала її з терикона інших іграшок і поцілувала! Була б лялька жабою, то точно стала би прекрасним принцом, а так то вона і так нічєво.

Потім на Джулії находилися очки, ротик та інші людські пристосунки. Лялю Катю-Джулію, можна безкарно кусати (вона м'яка) і тягати за волосся (не відірветься), плюс заплітати косички. А, ну і ще безкарно можна її годувати всякими борщами і пюре - пралька все витерпить.

Коротше, позитивний варіант першої ляльки, бо з людиноподібним пупсіком, привезеним з Іспанії (да, в дитинтстві я б за такого вбила!) все не так просто. Через те, що він видавав "ма-ма-ма", коли його вкусити за руку (діти використовують зуби для тестування корисних речей частіше за дорослих), Кора настирно добивалася від Каї тих же звуків тим же способом... Ледве відучили.

Гра на уважність: знайдіть ляльку на фото з першого погляду.

Фото www.chytomo.com