Бебi блог Ірени Карпи

От і сьогодні черговий журналіст чергового каналу вкотре поставив уже давно набридле мені питання: «Ви більше хто – співачка чи письменниця?!» Арігінал який. Я йому відповіла традиційно: так, я вже купу років пишу книги і, знову ж таки: це не заважає мені писати пісні, записувати альбоми й виступати з гуртом QARPA. Хіба людина обов’язково мусить вибирати між тим й іншим „або-або”? Це все одно що примусити себе завжди їсти або картоплю, або рис, але ніколи не чередувати те й інше.

На майбутнє, коли знову прозвучить це традиційне запитання, треба придумати собі нову відповідь. І не одну. Наприклад.
Я – багатодітна матір (одна дітка готова, одна на підході, третя – моя
підібрана на вулиці і любима шарпейка) і... О, звучить непогано: Ірена Карпа: мнагадєтная матір, трударка родинного фронту.

Чи ще так: друкар і куховар. (Друкар, бо хто сьогодні книжки не видає? А куховар,
бо їсти страшно люблю. Тож готувати часто й багато доводиться.)
Могла би ще сказати, що я тайська масажистка і вишивальниця гладдю, але, знаючись дещо на першому, в останньому я цілковита нездара. Тут уже мені жоден Ренесанс би не допоміг, навіть якби він колись Україну й заторкнув.

Додаткова інформація, чи то уточнення:
Блог цей я почала вести на прохання моєї давньої знайомої.
І присвячую його співочій бджілці Ks Kids, тією знайомою подарованій – бо після неодноразового прослуховування „тя-тя-тя” у виконанні бджілки моя Кора і сама почала співати лагідним голосом, а не тільки звичним гроулінгом з висотними варіаціями. Треш-метал, він, звичайно, потрібен – особливо для кріплення нервів у пубертатному віці, – але я з того віку вже вийшла, а дочка поки його не дійшла.

Потім виявилося, що цього блогу – про бебіків, пузяки та інші радості життя – чекало на диво багато людей. Не знаю, правда, з якого саме дива вони чекають від мене дива – я в цьому повний чайник, і ні тіні експерта. Але давайте домовимося: я розказую свої історії, як вони є, ви даєте компетентні поради. Все це заливається щедрою каналізацією гнівних коментарів (а куди ж без цього?), а потім всі разом ми щасливо печемо тортик і граємсьо м’якими іграшками для загального розвитку.

І ХАЙ УКРАЇНЦІВ НАКРИЄ БЕЙБІ-БУМ!