Бебi блог Ірени Карпи

От, - кажу мамі, - запросили нашу Кору на дитячий Геловінський карнавал до Каті Осадчої. Яким би гарбузом її вдягнути і куда приліпити свічки?..
Та вдягни їй на голову рожевого дракона і хай іде. - відказує мама. А мама ж знає вєщь...

Дракон-кокон (наголос на останній склад), він же дракоша-крокоша-почті-шо-сєрьожа. (Ну добре, про сєрьожу я от зараз придумала, Жадана люблю, очевидно) - штука в господарстві вельми корисна.

По-перше, великий і теплий, в нього можна залізати як у спальник, защіпати зіпер і безкарно сидіти дитячою дупою на холодній підлозі. Правда, Кора і сидіти — речі мало поєднувані. Сидіти Кора може хіба коли їсть, та й то не дуже довго, поки “ням-ням” не перейде в стадію “ану я зараз харкну супчиком, а ти показуй собаці, куди воно впало, щоб добро не переводилось”.

По-друге, в драко-коко виробник напакував безліч (ну добре, шістдесят, кажись) різноклорвих кульок. За ними можна як вивчати кольори й розвивати кольоробачення, так і - й це зі значно більшим ентузіазмом - кидати в хрещеного тата, намагачись збити його зі стрємянки, куди він виліз, аби прибити своєму ангелу карниз в дитячу...

По-третє, в дракона цілком притомні риси обличчя. Так що показувати на ньому, де очки і що таке ротик - саме воно. І молодша сестра ціліша, бо їй не так сильно, як дракоші, фіолетово, коли їй штрикають пальцями в органи чуттів.

По-четверте, в дракона шелестять плавники. Це корисно для кусальних активностей. Бо Кора чогось ввіду-імєла всі пластикові гризульки, спеціально розроблені інженерами дитячих ротів.

Ну і по-пяте, дракоша, коли з нього загубилася більша частина кульок (а губляться вони, як шкарпетки навесні - правий є, а лівого катма, і так усі 15 пар...) може слугувати ідеальним складським приміщенням. Весь брязкальцево-пупсиковий дрібязок прекрасно йде драконові на фарш, і в дитячій кімнаті вряди-годи вдається створити ілюзію відносного порядку. А саме дитятко щоразу, розпорюючи драконові черево, має змогу відчути себе якщо не святим Георгієм, то бодай відкривачем скриньки Пандори.

Карочє дракоша, вєщь.

… а взагалі-то кожному діто-власнику ясно, що з іграшками у світі щось не так. Бо скільки би просунутих, дорогих, кольорових, розвивальних, екологічно чистих, нашпигованих електронікою іграшок дитина не мала, жодна річ не зацікавить її так, як зацікавить дротик, коробка з сірниками чи кришечка від пластикової пляшки. Тому, коли з Кокоші з-поміж інших кубометрів іграшок перед ясні очі кореспондентів ТСН вивалилась порожня пляшка “1715”, мені навіть не було встидно.

Фото докази додам пізніше.