Бебi блог Ірени Карпи

Холодна кава, чорні тости, рівномірно розтоптані по підлозі яйця “всмятку”, неритмічне постукування вам по спині з повторюванням одного складу “ня”, поки ви вже котрий день намагаєтесь щось дописати, довирішувати, дорахувати? Дайте-но вгадаю. Ви - особа, ощасливлена материнтством. І те, приміром, що у вас сьогодні День народження і ви давно вже вирішили, що так довго не живуть, нічого не міняє.

Цікаво, скільком жінкам мріялось би про один-єдиний подарунок: побути в цей день просто із собою наодинці, подалі від святого сімейства і його воспєтого в вєках інтершумів?.. Чи то одна я така егоїстюга? Не вірю.

Грудень у Барселоні

Погода чарівна: градусів вісімнадцять щодня мінімум, 5-го грудня Корена встигла потоптати море (внизу в трусах, зверху в плащі і шарфіку), а Кайя просто побовтати голими ногами під час того, як мама розливала вино, а тато міняв памперс.

У Барселоні Кора спробувала три фатальні речі: море, шоколад і морозиво. На все була однакова реакція: “І-і-і-і-і-і!!!!!” з придиханнням. Себто, в студію мені його, і німєдлєнна. А, ну і ще їх хотілось забрати їжу в тьоті у метро. Тьоті аж кусок в горлі став. А потім Кора захотіла забрати собі всю тьотю. Виявилось легше, ніж забрати море, хехе. (Тут доцільно вставити відповідні кадри з “Інервю з вампіром”).

Там же, в метро, у Кори пройшов перший урок політкоректоності: кілька станцій поспіль вона залицялася до чорношкірого парубка. А потім на дитячому майданчику її довго няньчила парагвайська дівчинка, десь аж на рік за Кору старша. Тримала за капюшон і вперто називала “бебе”, поки цей Коро-тодлер заточувався, падав, вставав і намагався зїсти бозна-ким сюди занесену картоплину і чиюсь виплюнуту кульку “несквіка”...

Кумедно, що на дитячих майданчиках такої теплої й вологої місцини, всі ручки качельок та інші деталі, до яких торкається дітьо (за винятком гірки) виготовлено з деревини, канатів тощо, тоді як у далеко не тропічному Києві все викуто з металу, як для сурових чєлябінскіх мужиків. На такий атракціон навіть влітку стрьомно дупу притулити, не те що взимку полизати. Видно, в нас таки державою закладено принципи природнього відбору: приклеївся язиком - тебе забере у торбу мисливець і зїсть...

Якщо колись вирушите з дитиною до Барселони на щільному бюджеті - не переймайтеся, вона і без вас виживе. Кора он в кожному барі на набережній о тримувала по печеньці, а в пекарні ще й хліб із помідором дали, не кажучи вже про безпроблемне підігрівання вашої баночки з дитячим пюре (а от в Угорщині на заправці вимагали заплатити за склянку кипятку як за чай... чим ближче пройшов Совок, тим жити вєсєлєй). Правда, потім Кора переключилася на бутіки штибу Ів Сен Лоран на Пасео де Грасіа. Чи дали б їй там із собою пальто, я не знаю - далі за розшаркування з охоронцями і продавщицями на порозі я її не запускала...

Хух. От сиджу зараз - маю святу годину - обклалася в ліжку вином і хамоном, поки пекельні цвєти жизні сплять, я поїм. На ніч - любе діло. Це при тому, що вдень я клялася собі ніколи більше у житті не жерти СТІЛЬКИ: є тут пару прекрасних буфетів з необмеженим доступом до хавки. Сьогодні друзі нам показали такий із лобстерами, устрицями, крабами, лангустами та тонами іншого добра включно з морозивом, брауні й фруктами, всього за 15 гривень з ненажери. А діти типу безплатно до двох років... Хто ж із цього паназійського ресторану міг здогадатися, що Кора у своїх рік і три жере за дядю колю, тьотю валю і трьох хун вей бінів разом?! Так що вигідно сімейка похарчувалася. Були би щирими українцями - то ще й із собою накрали би, щоб вдома тиждень доїдати. А то як москалі якісь - пили, гуляли, в салати лицями падали і пішли собі, благо, ведмедя на ланці не потягнули.
З днем народження мене, одним словом:)