Романтичний міф

17.05.2012, Ірена Карпа

Днями Норман допомагав няні Оленці завезти малих на ігровий майданчик (як я його називаю, "дитяче гето").
Няні нашій двадцять п'ять, але виглядає десь на шістнадцять, максимум на вісімнадцять років.

Дітей у візку двоє.
Їх гордо поперед себе пхає мій явно за сорок чоловік. Тільки ж на ньому не написано бєгущей строкою на лобі, що він - мій чоловік. А, на думку вантажників овочевого магазину, чоловік він явно оцієї дівчинки. Курять собі вантажники біля чорного ходу, споглядають все своїм досвідченим вантажним оком і кивають, причмокуючи: “Ото мужик, ото маладєц. Всім би так!...”

Аби суворі вантажники дійшли за цією четвіркою ген аж до майданчику, то Кора, звісно, розвінчала би їх романтичний міф.

Кора на горі

ігровий майданчик


Бо, видершись на гірку і зі спокоєм буддійського гуру залипнувши там, на горі, не зважаючи на крики і писки дітей у черзі позаду неї, транслювала у простір, показуючи пальчиком:

Корена

 

- Кая, Няня, Дада, Я! Кая, Няня, Дада, Я! Кая, Няня, Дада, Я!

І так от енну кількість разів для тих, хто раптом не допетрав, ху із ху.

Записи

Профіль

Отримувати записи на email?