Бебi блог Ірени Карпи

-Боже-боже, - милується сусідською Ромою наша бабця Леся, - і яка то у вас, Аню, внучка вихована, яка чемна! і тут скаже «будь-ласка», і так делікатно звертається, такі речення будує!
Тьотя Аня то все слухала, слухала, а потім таки не витерпіла:
-Ага, чемна і вихована. І не кажіть. Було тут недавно. Робив щось там зять по господарству, щось там ремонтував. І так, і сяк, і нічо йому не виходить. Він стукне і матюкається, стукне, і матюкається, що ніяк воно не стає так, як мало би ставати. А Рома то все слухала-слухала, а потім вперла руки в боки, й, похитавши головою, видала: «Йой, Тату, ну і на хуй ви за це все бралися, якщо бачили, шо воно й так не вийде?..»

Мої діти у бабці в Яремчі тусують майже місяць. Босоногі, в трусах, загорілі, подерті й щасливі. Ігри в них, звичайно, специфічні. Бігати, приміром, одна за одною по хат і по двору, лупитися рушниками. Коли Корі набридає лупити Каю, вона починає лупити Карму. Коли Кармі набридає, вона чіпляється в рушник зубами і тягне Кору світ за очі. Кора репетує, Кая розуміє, що настав час реваншу, й нападає на Кору ззаду.
Просто зараз у мене ж кілька хвилин вільного часу, аби це написати вам.
Діти зайняті фарбами і папером, і мені чесно не хочеться повертати голову в їх бік, аби взнати правду: що вони тими фарбами встигли натворити. Дикий крик, як відомо, повернутися змусить і мертвого в гробу, тому я тепер теж у фарбі вся, а у вас є фото-свідчення:

Тепер же Кая ще глибше вляпалася в фарбу, та ще й у якомусь сіні вивалялася, тож репетує, аби її від сіна очистили. Естетка, блін. Зранку ця естетка принесла мені в ліжко квіти. Моя ти рибочка – вирвані з корінням із бабиної клумби квіти, земля обсипається по всій хаті: на мама, я тобі подарунок пинесла! Ну-ну, кажу я, наперед смакуючи бабин крик, я ж тобі казала, що не можна дерти квіти з клумби – ти ж мені їх і там могла подарувати, я б і так зраділа, а тепер іди покажи бабці, що в тебе є. Кая парєнь нє дурак, відразу допатрує, що до чого: я не хочу по попі, каже. Ну, відповідаю, може по попі і не буде, але раптом квіти ще назад запхати в землю можна, то ти піди й спитай. Баба, як не дивно, реагує спокійно. В неї, видно, імунітет за останні тижні виробився. Сподіваюся, вона не впаде в обморок, коли побачить свою прекрасну, оповиту плющем альтанку, в трохи зміненому кольорі – просто зараз Кая «облагоражує» її кислотно-оранжевою пастеллю.

До речі, на правах реклами запрошую вас у нашу чілдрен-френдлі карпатську резиденцію: качелі є, недалеко живуть дикі кабани, олені, птахи у вольєрах, до еко-майданчика і лісу два кроки, панорамний вид із двору й вікон. Хвилин сім їзди до басейнів іі саун за геть смішні як для Києва гроші. І дітей, повторюся, тут уже давно ніхто не боїться. Їсти можна або в кафе, або самому готувати і їсти на терасі. Сусіди, як ви вже зрозуміли, колоритні. Так що в разі чого дзвоніть: 0976633366. Вам всьо в подробицях розкажуть. Дєтіщі маленькі безкоштовно живуть, до речі. Європа, шо.

За цей місяць діти якось дуже мені підросли і значно краще заговорили. При чому, смішно так, як говорить моя мама, що виросла в Сибіру і вийшла заміж на Західній Україні. Замість «велосипед» вони кажуть «ровер». А про собаку філософське: «Карма пішла і ушла…» Трава їх у босі ноги не коле, машин починають боятися, як справжні діти природи. Втім, про основні свої розваги не забувають: Кора і далі вимагає відвести її на виставу і на концерт, а Кая в басейн.